РОЗТО́ЧКА, и, ж. Дія за знач. розточи́ти1, розто́чувати. Іван Кіндратович Степ запропонував новий пристрій для розточки внутрішньої стрічкової різьби (Ткач, Арена, 1960, 34); Тепер на пункті організована централізована розточка і припасування підшипників (Роб. газ., 29.I 1965, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 829.