РОЗТО́ЧЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розточи́ти¹; // розто́чено, безос. присудк. сл. На ньому [тракторі] немає живого місця — ту деталь зварено електрикою, ту припасовано з іншої системи, ту знято з танка, ту розточено (Ю. Янов., II, 1954, 134).

РОЗТО́ЧЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розточи́ти².

РОЗТО́ЧЕНИЙ³, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до розточи́ти³. Ріпники і про те розказували, як хорі їх товариші умирали.., розточені червами (Фр., V, 1951, 300).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 829.