РОЗТОЛОЧИ́ТИ, лочу́, ло́чиш, док., перех., діал. Розтоптати. — А щоби вас!.. З дороги, бо розтолочу! (Фр., III, 1950, 147); Назустріч нам він звівся і, кинувши недокурок, розтолочив його босою ногою (Смолич, І, 1947, 159).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 827.