РОЗТИСКА́ТИ, а́ю, а́єш і РОЗТИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. розти́снув, нула, ло і розти́с, ла, ло; док., перех. Розводити, розсувати в сторони (що-небудь стиснуте, зімкнуте). Зусилля, яке прикладає водій до педалі чи важеля, передається через окремі деталі механізму привода до колодок і розтискує їх (Автом., 1957, 200); Корж з насолодою шмагав підпанка.. Кінець кінцем розтис він коліна (Тулуб, Людолови, І, 1957, 52); // Розпрямляти, розслабляти, розтуляти (що-небудь стулене, затиснуте). Несподівано здорова половина лиця починає смикатись, наливається кров’ю, губа лізе на губу,.. рука конвульсивно стискає і розтискає кулак (Вільде, Сестри.., 1958, 99); Вони вхопили його за руки.., розтиснули його пальці й відняли зірку (Турч., Зорі.., 1950, 163); Супрун розтиснув кулак, уважно подивився на дві невеличкі, схожі на глечики цяцьки [сережки] (Стельмах, II, 1962, 123).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 825.