РОЗТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗТЕ́РТИ, зітру́, зітре́ш; мин. ч. розте́р і розіте́р, ла, ло; док., перех.
1. Розминаючи або тручи, подрібнювати що-небудь. Гладкий розтирає в шкарубкій долоні землю і нюхає (Довж., Зач. Десна, 1957, 433); Он дядько, схилившись над землею, розтирає між долонями колоски й сипле в рот зерно (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 119); Під рукою в мене знайшлась фіолетова материнка, я розтерла її між пальцями і понюхала (Вільде, На порозі, 1955, 133); // Розмішувати, розминати тверді речовини, додаючи рідину для одержання м’якої або напіврідкої маси. Промитий і добре розмочений мак розтирають у фарфоровій ступці (Укр. страви, 1957, 240).
◊ Розте́рти на (у) по́рох див. по́рох1.
2. Водячи чим-небудь по шкірі, робити масаж, знімати біль і т. ін. — От поїду, підлікуюся… — Лариса Петрівна скривилася болісно, та враз подолала себе і взялася розтирати хвору ногу (М. Ол., Чуєш.., 1959, 66); Дуже важливо після ванни добре розтерти тіло дитини мохнатим рушником до легкого почервоніння (Хвор. дит. віку, 1955, 129); // Втирати в шкіру з лікувальною метою рідку або напіврідку речовину. Жінка.. напувала хворого гарячим чаєм з молоком, розтирала баранячим салом і обкладала торбинками гарячого піску (Тулуб, В степу.., 1964, 8).
3. Тертям під час ходіння, бігу, важкої роботи і т. ін. пошкоджувати (шкіру тіла).
4. Розмазувати що-небудь по якійсь поверхні. — Козакові все треба вміти,— казав він, розтираючи по днищу розтоплену смолу,— і як лагодити човна, і як стріляти з мушкета, і як орудувати шаблею (Добр., Очак. розмир, 1965, 84); Розенберг почав принюхуватись до рідини, дав те саме зробити Слинькові. Потім умочив палець і поволі розтер рідину на долоні (Шовк., Інженери, 1956, 79).
◊ Плю́нути (наплюва́ти) і розте́рти — не звернути уваги на що-небудь незначне, дрібне, не варте хвилювань, турбот. Він ще ніколи так багато не говорив .., а тепер чув, що слова самі вириваються з його грудей: — Люди добрі, на цю хитрість Варчука і Денисенка треба наплювати і розтерти! (Стельмах, II, 1962, 134).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 825.