РОЗСІ́ДЛУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗСІДЛА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Знімати сідло з осідланої тварини. Під повіткою батько хутко розсідлував коня (Панч, II, 1956, 138); Опинившись на поляні, вершник спритно разсідлав коня,.. а сам.. помчав через букову гущавииу (Галан, Гори.., 1956, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 807.