РОЗСТИКУВА́ННЯ, я, с., спец. Роз’єднання чого-небудь стикованого. У процесі спільного польоту проводились науково-технічні експерименти і роботи по стикуванню та розстикуванню пілотованого космічного корабля [«Союз-10»] з орбітальною станцією «Салют» (Рад. Укр., 25.IV 1971, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 817.