Про УКРЛІТ.ORG

розстелятися

РОЗСТЕЛЯ́ТИСЯ, я́ється, РОЗСТИЛА́ТИСЯ, а́ється і рідко РОЗСТЕ́ЛЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗСТЕЛИ́ТИСЯ, сте́литься і РОЗІСЛА́ТИСЯ, розсте́леться, док.

1. Покривати собою яку-небудь поверхню. [Водяник:] Та поправ латаття, щоб рівненько розстелялось (Л. Укр., III, 1952, 191); У невеличкій долинці розстелився густий килим великих, як троянди, лютиків, густо пересипаний синіми алтайськими квітами (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 250).

2. Простягатися, пролягати у просторі, займати велике місце. Неначе чарами розстеляється передо мною зелений степ (Н.-Лев., III, 1956, 314); Ліс кінчився і попереду розстилалися зелені луки (Кочура, Зол. грамота, 1960, 83); Бідне підгірське звичайне село розстелювалося невеличкими купками будинків по підніжжю Діла понад потоком (Фр., VIII, 1952, 350); У місячнім світлі розстелилася на долині ріка (Стеф., І, 1949, 54); Коли зійти на гору і глянути вниз, то перед очима розстелиться широка долина з чималими селами, розташованими вздовж швидкої пінистої річки (Собко, Нам спокій.., 1959, 3).

3. Стелячись у повітрі, розходитися. Петрусь лежав — і дивився на хмари диму, що носилися по хаті. Він слідив за ними, як вони згорталися у клубки, як розгорталися, розстелялися довгими поясами (Мирний, І, 1954, 335); Рушили в дорогу.. І нікого Не видно, не чути Коло корчми, одна собі Покищо осталась З шинкаркою: кругом неї Димом розстилалась В полі курява (Шевч., II, 1963, 211); Настав вечір. З-під кожної сосни поповз туман, низько розстелився по землі (Ю. Янов., II, 1954, 51); // перен. Лунати у просторі (про звуки). Чужим, далеким смутком розстелявся голос, тремтів невідомими сльозами-іскрами (Вас., І, 1959, 321); // перен. Поширюватися навколо (про запах). Бджоли обліплювали роями її [гречки] цвіти, а запах меду розстелювався навкруги (Март., Тв., 1954, 246); // перен., розм. Підлещуватися, плазувати перед ким-небудь; // перен., розм. Виявляти вдячність кому-небудь. Коли настав мені час відходити,— сльозами наповнилися очі гуцула. Він би прив’язав мене до свого ліжка, він би сховав мене під подушку, він би весь розстелився переді мною, аби лиш я говорив йому про його гори (Хотк., II, 1966, 373).

4. тільки недок. Пас. до розстеля́ти, розстила́ти, розсте́лювати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 816.

вгору