РОЗСОХА́ТИЙ, а, е. Який має розсоху, розсохи; розгалужений. Він [дуб] гілками розсохатими Сперечатиметься з бурями (Дор., Серед степу.., 1952, 105).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 813.

Розсохатий, а, е.

1) = Розсохуватий. Розсохатий явір. Млак. 49.

2) О волахъ: съ развѣсистыми рогами.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 58.