РОЗСМИ́КУВАТИ¹, ую, уєш, недок., РОЗСМИ́КАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Смикаючи, розривати, розщипувати, розділяти на частини; смикаючи, роздрібнювати. *Образно. Налітав вітер, погойдував крони лип, розсмикував дим над комином корчми (Рибак, Помилка.., 1956, 23).

2. перен., розм. Смикати, шарпати кого-небудь на всі боки. — Ти пробував вести одразу кільканадцятеро коней у одній вервечці? — То й що, як ні! — А те, що розсмикають вони тебе один туди, а другий туди (Загреб., Диво, 1968, 150).

РОЗСМИ́КУВАТИ², ую, уєш, недок., РОЗСМИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Смикаючи, роз’єднувати що-небудь з’єднане, зчеплене.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 811.

Розсмикувати, кую, єш, сов. в. розсмикати, каю, єш, гл. Раздергивать, раздергать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 57.