РОЗСМАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. і без додатка, розм.

1. Куштуючи, визначити смак, відчути смакові якості чого-небудь; розкуштувати. Сахно обережно сьорбнула бурої, з неприємним запахом юшки.. — Тут є хлор? — запитала вона, розсмакувавши. Гальванеску розсміявся (Смолич, І, 1958, 72); Юрко поволі обідав. Їв ріденький суп,.. потім копирсався виделкою у шматку кролячого м’яса з картопляним пюре та смачною підливою. Коли розсмакував, почав гризти завзятіше (Дор., Не повтори.., 1968, 186); *Образно. Старий довгу хвилю поглядав на нього, плямкаючи губами, немов старався розсмакувати сю новину (Фр., III, 1950, 432).

2. перен. Відчути, зрозуміти що-небудь. — Чого вже, чого, а панувати дуже легко. А ти ще й досі того не розсмакувала? (Н.-Лев., І, 1956, 311).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 811.