РО́ЗСИПКА, и, ж., розм. Втрата у вазі сипких товарів. Переважили. — Скільки? — 620 [пудів цукру]! Але справді 600, бо ті двадцять із усушки.. і з розсипки набрались… (Вишня, І, 1956, 141).

РОЗСИ́ПКА, и, ж., розм. Те саме, що розсипа́ння.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 805.

Розсипка, ки, ж. В розсипку. Въ разсыпную. В розсипку кінних роспустивши, сам як опарений кричав. Котл. Ен.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 57.