РОЗСИ́ПАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розси́пати. Причеплені до дишла коні витягли довгі, худі шиї, щоби визбирати останні стебла розсипаного по землі сіна (Кобр., Вибр., 1954, 76); За мною, мов розсипані з козуба вишні, тягся по тугому, як дріт, споришу, кривавий слід (Дмит., Обпалені.., 1962, 22); — Я мушу йти, Саїде Алі, мушу! — боязко і рішуче запевняла Любов Прохорівна, впорядковуючи відрощені в Чадаці й розсипані тепер по плечах хвилясті русяві коси (Ле, Міжгір’я, 1953, 87); Серед лісу сумує давня руїна з панських мурів. Стіни полупані, розсипані (Вас., III, 1960, 222); // у знач. прикм. Птаство з галасом накинулось на розсипану мамалигу (Коцюб., І, 1955, 215); На збитому копитами снігу — недокурки, віхті сіна і розсипаний овес (Донч., III, 1956, 127); // розси́пано, безос. присудк. сл. Багато зірочок блискучих Розсипано по небесах (Гл., Вибр., 1951, 176).

2. у знач. прикм. Який розсипався, безладно розкотився, розкидався у різні боки (про предмети). За день коні встигли потомитися, під шлейками мокра шерсть була вже забілена милом, схожим на розсипаний порошок (Панч, II, 1956, 478); Напнувши вітрила димових хмар, завод, мов корабель-велет, лине по водяній просторіні, а його незліченні вогні, наче жарини в ілюмінаторах, і відсвічуються вони в мерехтливій воді розсипаним намистом (Хижняк, Невгамовна, 1961, 6); Варвара бачила перед собою.. снарядні ящики, розсипані бронебійні патрони (Перв., Дикий мед, 1963, 438); Кілька хвилин тому несміливо гуркотів грім, а зараз в безладно розсипаних хмарах засяяла веселка (Хижняк, Килимок, 1961, 4).

3. у знач. прикм. Розміщений, розкиданий де-небудь безладно, у великій кількості. Могила висока. З нею не може зрівнятися жодна з навколишніх могил, розсипаних, мов гриби, по полю (Добр., Тече річка.., 1961, 11); Лемки — то ціле плем’я, з давніх-давен ген розсипане обіруч Карпатського хребта, і характеризує його своєрідна карпатська говірка (Вітч., 2, 1969, 214); // Розкиданий, розсіяний по різних місцях. Розсипані скрізь найняті агітатори і добровільні вороги революції творять своє діло (Еллан, II, 1958, 218); Співали солдати, розсипані в натовпі (Головко, II, 1957, 631); // Наявний, вміщений де-небудь (у творах, виданнях і т. ін.) у великій кількості. В тих оповіданнях розсипані, як і в природі, розкішні картини, ясні, повні сонця, повітря і красок пейзажі (Коцюб., III, 1956, 38); Кожен нишпорив сюди-туди, чогось шукав, ніби тут були розсипані скарби (Гончар, III, 1959, 63).

4. у знач. прикм. Який розбігся, розлетівся в різні боки (про всіх або багатьох). У кого є голос могутній, дзвінкий, Нехай на весь світ про вітчизну співає, І співом вабливим докупи єднає, Як матка збирає розсипаний рій (Дн. Чайка, Тв., 1960, 329); // Розташований на відстані один від одного. Перший ряд королівського війська як ішов розсипаним строєм, так і впав (Гжицький, Опришки, 1962, 185).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 803.