РОЗСВЕРБІ́ТИСЯ, би́ться, док., розм. Почати сильно свербіти. [Настя:] Ви ж обіщались, здається, провести Прісю? [Кость:] Не бійтесь: знайдеться хтось, що й без мене проведе. А в мене оце саме язик розсвербівся (Вас., III, 1960, 171).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 801.

Розсвербітися, блюся, бишся, гл. Раззудиться. Розсвербілась спина. Конст. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 56.