РО́ЗРІЗКА, и, ж., розм.

1. Дія за знач. розрі́зати, розрі́зувати 1, 3.

2. заст. Поділ землі, якоїсь території, встановлювання меж. Дожидаємо розрізки, та ще й досі нема (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 793.

Розрізка, ки, ж.

1) Разрѣзъ. Херс. у.

2) Размежеваніе. Дожидаємо розрізки (землі), та ще й досі нема. Павлоград. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 55.