РО́ЗРУ́Б, у, ч.

1. Дія за знач. розруба́ти, розру́бувати 1. Тепер розруб жорсткого шкіртовару і виготовлення деталей низу, кроєння верху і пошиття заготовок централізовано на головному підприємстві [фірми «Прогрес»] (Рад. Укр., 12.ХІІ 1962, 1).

2. Місце, по якому розрубано що-небудь.

3. заст. Розподіл. — Коли на вас накладуть будь-який податок, ви самі повинні зробити розруб між майстрами — по-справедливому (Тулуб, Людолови, І, 1957, 176).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 796.