РОЗРИ́В-ТРАВА́, и́, ж.

1. бот. (Ітраtіепs L.). Декоративна одно— і багаторічна трав’яниста рослина родини бальзамінових. Голосів училися [друзі] пташиних, Все шукаючи розрив-трави (Рильський, II, 1960, 147).

2. фольк. Казкове зілля, що нібито має силу розривати кайдани, відмикати замки і т. ін. — Що нам кайдани? Я призапас такої розрив-трави, що тільки притулю, дак ік нечистому й порозпадаються (П. Куліш, Вибр., 1969, 189).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 792.

розри́в-трава́ — декоративна одно— і багаторічна трав’яниста рос­лина родини бальзамінових; у на­родних повір’ях — чарівне зілля, що нібито має силу розривати кай­дани, відмикати замки і т. ін., тоб­то дає доступ до всього замкнено­го; у П. Чубинського: «Черепаха знає, де є розрив-трава: як обгородити її гніздо, вона цим зіллям за­раз розриває»; у П. Куліша: «Що нам кайдани? Я припас такої роз­рив-трави, що тільки притулимо, так і к нечистому і порозпадають­ся»; злодії, які вірили, що травою можна розірвати найміцніші зам­ки, шукали її в ніч на Івана Купа­ла; щоб здобути її, стрибали всю ніч на одній нозі навкруги трухля­вої верби; за іншими віруваннями, щоб дістати розрив-траву, потріб­но опівночі, перед Купала, забра­тися в дикий чагарник і косити траву доти, доки переломиться за­лізне кісся: воно вдарилося у роз­рив-траву; все скошене треба зі­брати й кинути в річку, звичайна трава пливтиме за водою, а роз­рив-трава проти течії.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 507-508.