РОЗРАЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗРАЗИ́ТИ, ажу́, ази́ш, док., перех., розм. Дотиком виклика́ти біль у пошкодженому місці. Він.. пальця свого пораненого дуже розразив: знов виступила кров (Крим., А. Лаговський, І, 1905, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 787.

Розражати, жа́ю, єш, сов. в. розрази́ти, жу, зиш, гл. Раздражать, раздражить, растравлять, растравить. Зібралася моя родинонька, та й не розважає, тільки мою та смерть престрашную хуже розражає. Чуб. V. 4 42. Ще гірше разразила її серце. Мир. Пов. І. 123.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 54.