РОЗРА́ДУВАТИ, ую, уєш, док., перех., рідко. Ви́кликати радість; розвеселити. Сам вид тих невинних, товстеньких та повільних ковблів [ковбликів] розрадував щучине серце (Фр., III, 1950, 332).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 787.