РОЗРА́ДУВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до розра́дувати. Посеред усього того клекоту, як муха в окропі, звивався Юдка, розрадуваний, щасливий (Фр., II, 1950, 222); Тут, розговорившися й посумувавши з нею про чоловіка й дітей, я здоровшала серцем і очима, в якій би то не було порі, і вертала розрадувана й заспокоєна (Коб., II, 1956, 321).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 787.