РОЗПІЗНАВА́ЛЬНИЙ, а, е. Признач. для пізнавання чого-небудь (про знаки, сигнали і т. ін.). — Спостережні пункти засікли на висоті двадцять тисяч метрів літак без розпізнавальних знаків (Собко, Срібний корабель, 1961, 94); У рабів, виставлених на продаж, були розпізнавальні знаки: ноги, вимазані крейдою, вовняний ковпак або вінок на голові (Іст. стар. світу, 1957, 159).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 765.