РОЗПУ́ЩЕНІСТЬ, ності, ж.

1. Розпуста, аморальна поведінка. Радянське суспільство суворо засуджує всяку пошлість і розпущеність в побуті (Рад. суд на охороні прав.., 1954, 7); Статева розпущеність.

2. перен. Властивість за знач. розпу́щений 3. — Мені так незручно перед вами, отче Михайле,.. за свою таку… ну, не знаю як це назвати — нікчемність чи розпущеність (Кол., Терен… 1959, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 786.