РОЗПУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПУШИ́ТИ, пушу́, пу́шиш, док., перех.

1. Робити пухким, нещільним, розсипчастим. Щоб поліпшити грунтові умови розвитку кореневої системи винограду, треба ще додатково розпушувати підорний шар на глибину до 20 сантиметрів (Наука.., 5, 1956, 11); Хлібороб не забуває потурбуватись про збереження тих запасів вологи, що є в грунті: розпушує його, боронує і т. д. (Хлібороб Укр., 1, 1976, 27); Ми землю розпушим, Закриєм вологу, Роди нам, пшенице, Верни врожай стогом (Укр.. думи.., 1955, 545).

2. Робити пухнастим (волосся, шерсть, пір’я і т. ін.). Вона, як завжди, розпушить вранці перед дзеркалом завиті перманентом коротенькі кучерики (Ів., Таємниця, 1959, 133); Цікаво спить сенчик. Він сідає на квітку, голову ховає під крильце, пір’ячко розпушить — ну, справжнісінька тобі кругла кулька (Коп., Як вони.., 1961, 189); Він з особливою старанністю сплітав мотузки, потім розпушив самий кінець (Сміл., Зустрічі, 1936, 150).

3. перен., розм. Піддавати гострій критиці; критикувати. От він і допоміг. Середенка розпушив як слід і поставив перед ним вимогу: вирішити про мою пенсію за три дні (Логв., Давні рани, 1961, 113).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 786.