РОЗПУ́ШНИК, а, ч. Сільськогосподарське знаряддя для розпушування грунту, знищення бур’янів у міжряддях і т. ін. Розпушування м’яких грунтів можна провадити тракторними плугами або спеціальними розпушниками (Довідник сіль. будівельника, 1956, 135).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 786.