РОЗПУ́ТНИЧАТИ, аю, аєш і РОЗПУ́ТСТВУВАТИ, ую, уєш, недок. Вести розпутне, аморальне життя. — Зреклася б тебе, допеклого, осоружного! Пий, гуляй, розпутничай — мало б мені було нужди… (Мирний, III, 1954, 98); Грубий з усіма і цинічний, він пив, розпутничав і споював інших, він шаленів (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 301).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 785.