РОЗПУ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розпу́тати; // у знач. прикм. Розпутані коні втікали Від Одера аж до Дністра (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 785.