РОЗПУ́СНО, присл. Займаючись розпустою (у 1 знач.). — Пани нічого не роблять, п’ють, гуляють, живуть розпусно, і їм все дає бог… (Ірчан, II, 1958, 285).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 784.