РОЗПУ́ДЖУВАТИ, джую, джуєш, недок., РОЗПУ́ДИТИ, джу, диш, док., перех., діал. Лякаючи, розганяти кого-небудь. Як ітиме купка дівчат, так треба кинутись на них, розпудити їх (Кв.-Осн., II, 1956, 239); // Звільняти з посад. Завтра став інший старшинувати і — розпудить усіх старих служак (Мирний, V, 1955, 418).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 781.