РОЗПРЯМЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і рідко РОЗПРЯ́МЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗПРЯ́МИ́ТИСЯ, я́млю́ся, я́ми́шся; мн., розпря́мля́ться; док.

1. Ставати рівним, прямим, без зморщок, складок і т. ін.; // Розгладжуючись, зникати (про зморшки, складки і т. ін.). Застигле обличчя вогнем ненависті заллялось, і смуги зморщеного лоба розпрямлялися (Ле, Міжгір’я, 1953, 91).

2. Випрямлятися, розгинатися, випростуватися. Коли хто-небудь підводився, то з ним підводилася і розпрямлялася його тінь (Тют., Вир, 1964, 253); Мимоволі зітхнув Ян Гульський, розпрямлюючись у своєму одязі, ніби його хто стягав з плечей (Ле, Наливайко, 1957, 55); Треба з надзвичайною точністю і саме в потрібну долю секунди розпрямитися, щоб стати на ходулі (Ткач, Арена, 1960, 169).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 781.