РОЗПРЯГА́ТИСЯ, а́ється, недок., РОЗПРЯГТИ́СЯ, яже́ться; мин. ч. розпрі́гся, прягла́ся, ло́ся; док.

1. Звільнятися від упряжі, випрягатися (про коня або іншу упряжну тварину). Коні розпряглися (Сл. Гр.).

2. тільки недок. Пас. до розпряга́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 781.