Про УКРЛІТ.ORG

розпрягати

РОЗПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗПРЯГТИ́, яжу́, яже́ш; мин. ч. розпрі́г, прягла́, ло́; док., перех. Звільняти від упряжі, випрягати (коня або іншу упряжну тварину). Ми з Сидором коней розпряжемо (Мирний, І, 1949, 330); Біля хатини Панай Ган розпріг оленів (Трубл., Вовки.., 1949, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 781.

вгору