РОЗПРОСТО́РЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗПРОСТО́РИТИСЯ, иться, док.

1. Простягатися в різних напрямах, займаючи великий простір. Степ ширшає, розпросторюється після нічної мли (Гончар, Тронка, 1963, 314); Привільно розпросторившись по всій заплаві, мерехтіла річка (Коз., Сальвія, 1959, 216); // Широко розкидатися, розсуватися. Широкі її віти далеко розпросторились в сторони (Мирний, IV, 1955, 141).

2. перен., рідко. Розповсюджуватися, поширюватися. Глухий бренькіт від того йде понад землею, розпросторюється в холодному та густому повітрі (Мирний, IV, 1955, 299); Там, у Полтавськім, у Гадяцькім, Роменськім і других повітах розпросторилась тапіа rеligiosa (Л. Укр., V, 1956, 164).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 780.