РОЗПРОМІ́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗПРОМІ́НИТИСЯ, нюся, нишся, док. Сяяти промінням (про джерело світла). Денне біле світло розпромінюється (Вол., Дні.., 1958, 34); // перен. Щасливо, весело, радісно усміхатися. — Ніколи не гадала, що в цьому місті живуть такі чемні люди, — розпромінилася в усмішці жінка (Загреб., Спека, 1961, 255).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 779.