РОЗПРОМІ́НЕНИЙ, а, е. Який розпромінився; сяючий, променистий. Ось уже місяць віють з-під сонця сухі вітри, а сонце, пекуче, розпромінене, котиться по небу над .. землею (Літ. Укр., 15.VІ 1962, 1); // Щасливо, весело, радісно усміхнений. — Мама така розпромінена, ніби той Мажарин уже освідчився мені.. (Вільде, Сестри.., 1958, 582); Побігла [Дзвінка] відчиняти розпромінена, щаслива (Гжицький, Опришки, 1962, 198).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 779.