РОЗПОРЯ́ДОК, дку, ч.

1. Заздалегідь встановлені порядок, послідовність у чому-небудь. Давно вже став [полігон] часткою чабанського життя, владно ввійшов у нього своїм гуркотом, загадковістю, суворим розпорядком… (Гончар, Тронка, 1963, 64); Христя вирішила нізащо в світі не відступати від залізного розпорядку, гості чи не гості, а уроки мусять бути зроблені (Собко, Звич. життя, 1957, 50); Докорінні зміни сталися в розпорядку праці, техніці безпеки, що зумовило зменшення професійних захворювань і травматизму (Нар. тв. та етн., 2, 1967, 21); // Сукупність правил, якими регулюється що-небудь. Розпорядки громадські вільні, такі, де б усякому добре жилось, — он чого тепер життя просе [просить] (Мирний, V, 1955, 113); — На мир божий і на розпорядки не так я дивився (Коцюб., І, 1955, 461).

Пра́вила вну́трішнього розпоря́дку — певні норми поведінки, дисципліни, обов’язкові для всіх де-небудь; Розпоря́док [робо́чого] дня — послідовність виконання чого-небудь протягом дня. Хлопці.. вивчають розпорядок дня кінної сотні полуботківців (Головко, II, 1957, 468).

2. рідко. Наказ, розпорядження. З першого разу не злюбив Василь Йосипенка, сміявся.. з його розпорядків (Мирний, IV, 1955, 169); Мартіан.. дає Мімові на мигах розпорядок, щоб подав гостям вечерю (Л. Укр., III, 1952, 312); // Вміння розпоряджатися, керувати ким-, чим-небудь, давати лад у чомусь. Жінка його Марина Карповна принесла до його худоби.. ще й добрий жіночий розпорядок (Мирний, І, 1954, 150).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 777.