РОЗПОРЯ́ДНИК, а, ч. Той, хто розпоряджається, керує ким-, чим-небудь і відповідає за нього. Одночасно, ніби за знаком невідомого розпорядника, відокремився від свого полку Сагайдачний (Тулуб, Людолови, II, 1957, 485); Це був природний, справжній розпорядник танців (Мик., II, 1957, 61); Ігор Скворчик, головний розпорядник вечора, вийшов на сцену (Собко, Стадіон, 1954, 244); // Володар, власник чого-небудь; господар. У свій час великий Менделєєв говорив, що людина не раб, а розпорядник природи (Знання.., 6, 1965, 3); // Рушійна сила чого-небудь. Акустичну механіку людського голосового апарату здійснює система органів дихання під загальним регулюючим впливом кори головного мозку, що є розпорядником процесів діяльності всього організму (Мист., 5, 1955, 43).

Розпоря́дник креди́ту — керівник підприємства, установи, організації, уповноважений розпоряджатися бюджетними асигнуваннями.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 777.