РОЗПОРО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПОРОШИ́ТИ, рошу́, ро́шиш, док., перех.

1. Перетворювати на пил, порох. Відсутність снігу та значні морози розпорошили верхній шар грунту (Хлібороб Укр., 7, 1969, 11).

2. Розсіювати сильним струменем (рідину, порошок). Конверторники.. заводу одержали форсунки для установок, що розпорошують рідину (Рад. Укр., 11. II 1965, 2).

3. Роздробивши, розподіливши на маленькі частки, розташовувати в різних місцях, відокремлювати одне від одного. Ревком вирішив не. розпорошувати укомплектованої бойової одиниці (Смолич, V, 1959, 270); — Таку бригаду розпорошувати? Найпередовішу в цеху? (Мур., Свіже повітря.., 1962, 138); Спробу окремих держпідприємств ставати цілком на шлях незалежності від загальних господарських планів треба всемірно присікати, щоб не розпорошити державні ресурси (Компартія України в резол. і рішен.., 1958, 151); // перен. Розсіювати увагу, енергію і т. ін., направляючи одночасно на різні об’єкти. Чан був завантажений за сорок секунд. Після цього робота мала стати легкою: не треба ж розпорошувати увагу між годинником і тим, що робиться в чані… (Шовк., Інженери, 1956, 467); // перен. Розвіювати сум, гнітючі думки і т. ін. Хрестини сина.. не здолали розважити засмученого Семена, не розпорошили його гірких думок, його гризоти… (Коцюб., І, 1955, 117); Він зберіг їх [юнацькі мрії] у серці, не розпорошив (Рибак, Час.., 1960, 162).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 775.