РОЗПОВІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗПОВІ́СТИ́, і́м, іси́, док., перех. і неперех. Повідомляти усно щось про кого-, що-небудь; передавати словами бачене, пережите і т. ін.; оповідати. Прадід Данило розповідав рибалкам різну бувальщину (Ю. Янов., II, 1958, 187); Замфір розповів жінці про вечірні пригоди (Коцюб., I, 1955, 214); Зачеплений цією розмовою за живе, сибіряк тут-таки розповів присутнім одну з своїх мисливських історій (Гончар, III, 1959, 179); // Переказувати, передавати своїми словами що-небудь прочитане або почуте. Втомившись від біготні, ..розповідали [пастушки] один одному все те, що чули від батьків і дорослих (Цюпа, Три явори, 1958, 4); Якось на уроці рідної мови він викликав мене розповісти прочитаний дома твір (Сміл., Сашко, 1957, 34); // перен. Підтверджувати що-небудь, свідчити про щось. Полічивши кількість річних кілець, можна визначити вік дерева. Але.. кільця можуть розповісти не тільки про вік дерева, але і про ті умови, в яких воно жило (Наука.., 12, 1956, 20); // Повідомляти про що-небудь, викладати щось у письмовій формі. Українські літератори розповідають читачам про післявоєнну Чехословаччину, що успішно будує нове життя (Вітч., 5, 1956, 131).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 772.