РОЗПОВИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розпови́ти. *Образно. Гей, трудящі всього світу, Не хиліться у журбі, — Привітайте розповиту Свою волю в боротьбі! (Тарн., З дал. дороги, 1961, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 772.