РОЗПЛИ́ВЧАТИЙ, а, е. Те саме, що розпли́вчастий.

Поверх води випліскувала риба, лишаючи по собі на тихому лоні розпливчаті круги (Вас., І, 1959, 179); Вона сама мовби глянула збоку на себе, на своє широке розпливчате обличчя (Гончар, І, 1954, 497); Внутрішній край цих кіл [навколо місяця або сонця] здебільшого буває червоного кольору, різко окреслений, а зовнішній — фіолетового, більш розпливчатий (Наука.., 5, 1958, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 769.