РОЗПИРА́ЛЬНИЙ, а, е, спец. Признач. для розпірки (див. ро́зпірка²).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 762.