РОЗПИНА́ТЕЛЬ, я, ч., заст. Той, хто розпинає кого-небудь; мучитель, кат. Я тихо плачу І думу скорбную мою Твоїй душі передаю.. Перепливе вона Лету.. І притчею стане Розпинателям народним (Шевч., II, 1963, 279).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 761.