РОЗПЕЧА́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розпеча́тати. Перед ним на столику лежить розпечатаний лист від батька (Фр., V, 1951, 17); У кімнаті за столом, заваленим газетами, книжками й розпечатаними конвертами, сидить, схилившись над «Правдою», людина (Кир., Вибр., 1960, 288).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 760.