РОЗПАСКУ́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗПАСКУ́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док., розм. Набувати поганих нахилів, звичок; розбещуватися, псуватися. Юруш, розпаскудившись на панстві, не брався й за холодну воду (Н.-Лев., III, 1956, 303); — Щось ти дуже розпаскудився могоричами. — Теж мені піп знайшовся! — не ображаючись, розсміявся Клим (Стельмах, II, 1962, 350).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 758.