РОЗПАСКУ́ДЖЕННЯ, я, с., розм. Дія і стан за знач. розпаску́дити і розпаску́дитися. — То [горілка] загибіль [загибель] наша. І тут уже не чужа хитрість убиває нас, а власне розпаскудження (Фр., VIII, 1952, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 758.