РОЗПА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗПА́РИТИ, рю, риш, док., перех.

1. Розм’якшувати що-небудь парою, гарячою водою і т. ін. Колоди.. берези з лісу доставляють у цех. Після чорнової обробки на звичайному токарному верстаті деревину розпарюють (Хлібороб Укр., 1, 1966, 22).

2. розм. Нагрівати, прогрівати що-небудь до появи пари, випарів. Сонячне сяйво розпарює соснину (Коб., III, 1956, 153); // безос. Зігрівати тіло до появи поту. Час від часу тих, кому біля пічки розпарило трохи боки, відтискували до стін (Збан., Сеспель, 1961, 239).

Розпа́рювати (розпа́рити) кістки́ — добре прогріватися в лазні, на печі і т. ін. Домна Федорівна, присівши біля лежанки, на якій старий розпарював кістки, сумно переказала їхні з Уляною балачки (Логв., Літа.., 1960, 260).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 758.