РОЗПАРУБКУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм. Почати дуже парубкувати; розгулятися. — Менше б по вулиці тинявся. Ось ми пропишемо Федотові, як ти тут розпарубкувався та розволочився (Тют., Вир, 1964, 8); Крізь усміх і гукне [Катря] на їхній сміх: — Ти ба, розпарубкувалися як! (Головко, II, 1957, 235).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 758.