РОЗПАЛА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.

1. тільки 3 ос. Почати дуже палати, горіти яскравим полум’ям. А пожар удвоє Розгорівся, розпалався До самої хмари (Шевч., І, 1963, 118).

2. перен. Покритися яскравим рум’янцем, стати червоним (від сорому, хвилювання і т. ін.). Тільки пан Забрьоха заколупнув хорунжівну легесенько під серцем, так вона так і розпалалася (Кв.-Осн., II, 1956, 203).

3. чим і без додатка, перен. Перейнятися яким-небудь сильним почуттям. Розпалалась [Оксана] до нього коханням (Гончар, Бригантина, 1973, 84).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 755.