РОЗОХО́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗОХО́ТИТИСЯ, о́чуся, о́тишся, док., розм. Починати відчувати інтерес до чогось, бажання робити що-небудь. Тоненький Хшановський й собі розохотився й став пританцьовувать, стоячи серед хати (Н.-Лев., II, 1956, 68); Микола так розохотився, що і всю ніч би працював (Збан., Курил. о-ви, 1963, 211).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 754.

Розохочуватися, чуюся, єшся, сов. в. розохотитися, чуся, тишся, гл. Получать, получить желаніе, охоту.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 54.