РОЗО́РЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до розо́рювати¹. Розорювані піскові.. грунти.. відрізняються малою стійкістю проти розвіювання (Хлібороб Укр., 6, 1969, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 753.